“Про милосердя і любов до бідних”

Знехтуймо нарешті, браття, тимчасовим і потурбуймося про вічні обіцяні нам блага. Стараймося, доки не стемніло, доки не закінчилося це торжище: “Здобути собі друзів з багатства неправедного” (Лк. 16, 9). Залучімо собі у свідки багатьох бідних, у них купимо єлею і пошлімо перед собою. Бо ось ті, хто продає єлей для світильників: вдови, сироти, немічні, скалічені, кульгаві, сліпі і усі нужденні. Їх схилімо на свій бік, вони примирять нас із Суддею. Від тих, хто приходить до нас не відвертаймося, але зустрічаймо їх весело, а до тих, хто не має сил прийти, самі посилаймо; це важливіше ніж перше.

Кожен нехай докладе старання, щоб випередити і самому запросити до себе бідного, тому що із бідним входить у дім Христос, Який заради нас зубожів (умалився – ред.): “Бо такі жертви благоугодні Богу” (Євр. 13, 16). І якщо “хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка” (Мф. 10, 41), то яку винагороду отримає той, хто приймає Самого Христа? Очевидно, ту, про яку написано: “Не бачило око і вухо не чуло, і на серце людини не приходило” (1 Кор. 2, 9). Хто вводить у свій дім бідного, той вводить разом і Христа, Який сказав: “Блаженні милостиві” (Мф. 5, 7). “Хто благодіє бідному, дає в борг Господу” (Притч. 19, 17), що сказав: “Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25, 40). Хто приймає в свою оселю подорожуючого, той приймає Христа, Котрий сказав: Син Божий “не має де голови прихилити” (Лк. 9, 58). Усе це і подібне до нього – плоди покаяння, вінець, похвала і слава християн.

“Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, і нехай не хвалиться сильний силою своєю” (1 Цар. 2, 10), але “хто хвалиться, нехай хвалиться Господом” (1 Кор. 1, 31). Похвала християнам – заповідь Господня. Похвала християнам – вчення апостолів і пророків. Похвала християнам – смиренномудрість, убозтво духом і послух. Похвала християнам – умивати ноги братам. Похвала християнам – говорити брату своєму: “Прости мене – згрішив я перед тобою”. Похвала християнам – гостинність до подорожніх і співчуття. Похвала і спасіння християнам – мати завжди за своїм столом жебраків, сиріт і подорожніх, тому що цього дому ніколи не залишить Христос... Ось чим ми повинні хвалитися, браття, а не колісницями, ні кіньми, не могутністю, ні багатством.

Преподобний Єфрем Сирін.