Рука, що подає, хай не збідніє
03.08.2013 09:26
 Коли буде серед тебе вбогий, каже Святе Письмо, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у краї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого, бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому… Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь,
Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя (Втор. 15, 7-10). Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме (Прип. 28, 27). Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили (Пс. 36, 25). Істини непорушні, бо підтверджуються численними прикладами чудесного поповнення для милостивих, розданого ними. Пропоную вашій увазі один з таких прикладів.
На горі Ашкелону був один побожний чоловік, що весь час проводив у ділах доброчинних. Він роздавав милостиню монахам і бідним, годував подорожніх ченців та інших прибульців, і його дім був притулком для всіх знедолених. Одного разу, коли, за його звичаєм треба було йому посилати милостиню в бідні монастирі, виникла йому потреба в грошах, і він, не знаючи, де б міг їх дістати, сидів засмучений. Раптом явився до нього в дім благовидний старець і питає: «Через що ти в такій скорботі?» - «Та через свої гріхи», як завжди відповідав милостивий. «Ні, не через гріхи, продовжив старець, а про те, що не знаєш, де, знайти грошей. Але Бог дбає про тебе. Ось тобі триста золотих і стільки ж срібняків. Пошли їх за твоїм звичаєм». Взявши гроші, милостивий чоловік пішов, щоб забрати їх, але, як тільки він вийшов, старець зробився невидимим. Повернувшись і не бачачи старця, господар дому з гнівом почав докоряти сімейним і воротареві, кажучи, навіщо відпустили старця до його повернення: але усі з клятвою запевняли, що нікого в них у домі не було й ніякого старця вони не бачили. Милостивий чоловік зрозумів тоді, що золото надіслано йому з неба, і з того часу зробився ще милостивішим і вже весь маєток роздав убогим. Коли він жив у бідності, одного разу прийшли до нього два ченці і дали скриньку з золотом. Цей побожний убогий почав було умовляти їх скуштувати їжі, але вони, відмовлявся тому що, мовляв, мали відвідати єгипетських пустельників, пішли від нього, обіцяючи ввечері знову прийти. Наблизився вечір – а їх не було. Милостивий поцікавився про них в отців єгипетських; але ті сказали, що в них нікого не було. Тут знову він переконався, що золото дане йому від Бога. Був і ще третій у його житті випадок, також чудесний. В його церкві одного разу сталась нестача дерев’яної оливи, і ключар хотів було сказати йому про це - але хотячи не встиг сказати, однак, повернувшись до церкви, побачив посудину переповнену оливою. Отже, чим більше милостивий давав, тим більше милостей отримував від Бога, і через них, звичайно, мав нагоду переконатися в особливій прихильності Божій до себе. Отже, браття, звідси зрозуміло, що, як каже Василій Великий: “Милості до тих, хто дає повертаються. Дав ти голодному, - для своєї користі постарався, бо що ти дав, те отримаєш в надлишку” (Про багатих). І св. Амвросій Медіоланський, той також говорить: «Чоловік (про смерть Феодосія Великого) милосердний, коли іншим допомагає, собі, користь чинить, і чужими ліками свої рани лікує.» Амінь.
Пролог у повчаннях»: 8 (21) жовтня
(Зі слова про милостивого схоластика)
Джерело: Українська Автокефалія
|