Вплив паломництва на християнство
Християнство є найпоширенішою світовою релігією нашого часу, віруючі послідовники якої звуться християнами. Згідно з цією релігією можна сказати, що основною метою людського життя є освячення людини, повернення до первинної природи. Саме тому сьогодні сотні християн покидають своє світське життя і віддаляються в монастирі, для того щоб повністю присвятити своє життя служінню Христа. Дуже гарно сказав С.Аверинцев, що “для християнства жити – означає оживати, воскресати всупереч будь-якій ймовірностей цьогосвітніх гарантій”.
Перші християни, наражаючись на переслідування, відвідували місця, пов’язані із життям Ісуса Христа, тому паломництво для християн є найпоширенішою формою подорожі. Воно має глибокий зв’язок з біблійними текстами Старого й Нового Завіту, в яких наголошується про тимчасовість земного буття, важливість постійної потреби прямувати до Господа, бути присутнім зі своєю молитвою у священних місцях. Коли християни намагались ближче відчути Бога, вони відправлялись у Святі місця. І це важко назвати простою подорожжю, це швидше всього душевне покликання «наслідувати Христа», відчути щось чисте, світле, бажання втекти від грішного до Святого.
Досить часто метою паломництва було відвідування безлюдної землі для молитви, покути, бажання усамітнитися від усього грішного суспільства, залишитись сам на сам із Богом, з молитвою до нього, з безмежним проханням про прощення гріхів.
Так, і сьогодні ми спостерігаємо досить поширений рух паломництва. У світі сучасних технологій і безмежних можливостей, коли людей стало спіткати більше хвороб, більше втрат, душевних переломів – люди повертаються до Бога з молитвою, намагаються виправитись, просять прощення за невіру і попередній спосіб життя. Людство шукає духовного оновлення у церквах, монастирях, а якщо є можливість – то у відвідуванні Святих місць. Дехто назве таке відвідування релігійним туризмом або іншими словами, але це не зовсім так, адже релігійний туризм зосереджується на історично-культурних аспектах, а паломництво, перш за все, є духовним очищенням, спокутуванням гріхів не тільки своїх, а й ближніх.
Паломництво дарує нам зустріч не тільки з Богом, а й з іншими людьми, що прямують дорогою спасіння. Воно навчає нас, показує, що кожна людина на нашому шляху – це знак, маленький дар від Нього. Тому дуже важливо цінувати кожну зустріч, берегти її, як скарб. Ми зустрічаємось не тільки з учасниками паломництва, але й з тими людьми, що протягом мандрівки супроводжують нас, вітають, спостерігають, діляться хлібом і водою.
Прикладом незвичайної силі паломництва може бути розповідь Олександра Конопелькіна, який був у Греції на о. Кріт та відвідував Святі місця, зокрема, й монастир Богородиці Кери Картиотисси. Його вразила віра людей, які перебувають на землі, що зазнала навали турків, які хотіли викорінити віру в населення, але вони її навіть не похитнули, а можливо і навпаки – ще більше зміцнили. Олександр Вікторович стверджує, що там люди просто вірять і їхній вірі немає меж. Також дивує, що на такій бідній землі розміщені багаті храми, що захоплює і змушує пишатись. Відвідуючи церкви, храми, монастирі на Святій землі Греції відчуваєш неабияку атмосферу християнської сили.
Паломництво має великий вплив на християнство, воно об’єднує, робить віру безмежною, а молитву сильною, справжньою. В ньому ми знаходимо спасіння, зцілення, оздоровлення. Ми молимося не лише за себе, а й за своїх близьких. Ми переконані, що молитва є більш дієвою у місцях, що пов’язані з Богом, там Його присутність є більш відчутною, а ми ніби сам на сам з Ним, ми чуємо Його, відчуваємо Його, нас переповнює піднесення і бажання молитися, просити прощення. Тому для нас, християн, паломництво є дуже важливим і необхідним.