Що таке пом`янник і церковна записка "За здоров`я" та "За упокій"?

Церковна записка, що подається "За здоров`я" або "За упокій", - це порівняно недавнє явище.

У тих сім`ях, де з повагою ставляться до традицій православного благочестя, є поминальник, особлива книжечка, до якої записують імена живих і померлих і яка подається під час богослужіння для поминання. Книжку-пом`янник можна придбати в храмі або магазині православної книги.

Пом`янник - це запис на пам`ять нащадкам про предків, які жили на землі, що робить поминальник книгою, важливою для кожного християнина і змушує ставитися до неї з повагою. Поминальник зберігають в чистоті і охайності, біля домашніх ікон. Церковна записка, по суті, - разовий пом`янник і вимагає до себе такої ж поваги.

Записка, що подається без зображення хреста, написана неохайним, нерозбірливим почерком, з безліччю імен, свідчить про нерозуміння священної важливості і високого призначення записів імен живих і покійних для їх поминання.

Між тим, Помянник і записки як за своїм зовнішнім виглядом, так і за вживанням, можуть бути названі богослужбовими книжками: адже на них зображають святий хрест, вони вносяться до вівтаря, читаються під час Божественної літургії перед святим Престолом.

Навіщо в церкві подають записки за здоров`я та за упокій? Як правильно їх написати?

Записки або, кажучи по-церковному, поминання, подаються віруючими за свічковий ящик (місце при вході в храм, де продають свічки і оформляють треби) перед початком Божественної літургії - головного богослужіння Православної Церкви, що здійснюється в ранковий час. Записки передаються у вівтар, де священнослужителі, прочитуючи, - поминаючи - їх, виймають при цьому часточки з просфор (невеликих Двочастинних хлібців із зображенням хреста).

Наприкінці Літургії ці часточки занурюють в чашу з Тілом і Кров`ю Христовою; при цьому священик вимовляє такі слова: «Відмий (омий), Господи, гріхи тих, хто зде (тут) поминаються Чесною Твоєю Кров`ю, молитвами святих Твоїх». Таким чином, душам, що поминаються за здоров`я і за упокій, подається особа Божа благодать.

Поминання на Божественній літургії - особливий вид загальноцерковної молитви; замовляючи його, ми найкращим чином дбаємо про здоров`я і душевне спасіння наших близьких і про блаженне упокоєння покійних. Крім звичайних записок, на службі можна подавати заказні записки (з особливим поминанням), замовляти сорокоусти, піврічні, річні і вічні поминання.

При написанні записок або при заповненні поминальника - невеликих книжечок за здоров`я та упокій, що продаються в кожному храмі - слід дотримуватися певних правил.

У записках пишуться лише імена тих, кого поминають і тільки в родовому відмінку (відповідаючи на питання «кого?» - приміром, Андрія, Марії). На початку записки слід зобразити хрест і написати «За здоров`я» або «За упокій».

Поминати можна лише церковні імена хрещених у Православній Церкві, при цьому в поминаннях за упокій не можна писати імена тих, хто наклав на себе руки (самогубців).

Крім імен в записках допускаються такі уточнення: перед іменами священнослужителів пишеться їхій сан (причому замість слова «священик» пишеться «ієрей»); діти до 7 років іменуються «немовля», старше 7 років - «отрок» або «отроковиця»; військовослужбовці іменуються «воїн», покійні до настання сорокового дня - «новопреставлений». Перед ім`ям того, кого поминають за здоров`я, пишеться «болящий», перед ім`ям померлого насильницькою смертю - «убитий». Всі ці слова можна писати в скороченому вигляді. Подавати записки слід заздалегідь, до початку Божественної літургії, бо поминання на службі здійснюється лише до певного моменту - Херувимської пісні («Іже херувими...»).

В чому перевага молитов про наших рідних і близьких у храмі?

Домашня молитва, як правило, не має такої благодатної сили як молитва спільна, сукупна, тобто молитва Церкви.

Церковна молитва - це та молитва, про яку Господь сказав: "Істинно також кажу вам, що якщо двоє з вас на землі проситимуть про всяку річ, то, хоч би що попросили, буде їм від Отця Мого Небесного, бо, де двоє або троє зібрані в ім`я Моє, там Я серед них "(Мф. 18, 19-20).

У храмі для спільної молитви збираються віруючі. У храмі таємничо перебуває Сам Бог. Храм - дім Бога. У храмі священики приносять найсвятішу Безкровну Жертву. Ще в старозавітні часи молитви супроводжувалися принесенням у жертву тварин на очищення від гріхів і умилостивлення Бога.

У Церкві ж Нового Завіту жертвопринесення тварин не існує, бо "Христос помер за гріхи наші" (1 Кор. 15, 3). "Він і є умилостивленням за гріхи наші, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу" (1 Ін. 2,2).

Він приніс в жертву за всіх Свою Пречисту Кров і Плоть і встановив на Тайній Вечері здійснювати, в спогад про Нього, принесення під виглядом безкровних дарів - хліба і вина, - Його Пречистої Плоті і Крові на відпущення гріхів, що і відбувається в храмах на Божественній літургії.

Як у Старому Завіті до молитов приєднувалися жертви, так і тепер у храмах, крім молитви, підноситься Святійша Безкровна Жертва - святе Причастя. Церковна молитва має особливу силу ще й тому, що вона підноситься священиком, спеціально поставленим для того, щоб здійснювати священнодійства, підносити за людей молитви і жертви Богу.

"Я вас вибрав і поставив вас, - говорить Спаситель Своїм Апостолам, - щоб... чого тільки попросите від Отця в ім`я Моє, Він дав вам" (Ін. 15, 16).

Дані від Господа апостолам права і покладені на них обов`язки і повноваження вони передали поставленим ними наступникам: єпископам і пресвітерам, заповівши їм і владу, і право, і неодмінний обов`язок перш за все ... "Здійснювати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей" (1 Тим. 2,1).

Тому святий апостол Яків, і говорить християнам: "Чи хворіє хто з вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним" (Як. 5, 14). Святий праведний Іоанн Кронштадтський згадував, як його, ще молодого священика, незнайома жінка попросила помолитися про успіх однієї її справи.

- Я не вмію молитися, - смиренно відповів отець Іоанн.

- Помоліться, - продовжувала просити жінка. - Я вірю, що за вашими молитвами Господь допоможе мені.

Отець Іван, бачачи, що вона покладає такі великі надії на його молитву, ще більше зніяковів, знову стверджуючи, що він не вміє молитися, але жінка сказала:

- Ви, батюшка, тільки помоліться, я вас прошу, як вмієте, а я вірю, що Господь почує.

Отець Іван став поминати на літургії цю жінку. Через деякий час батюшка знову зустрів її, і вона сказала:

- От ви, батюшка, тільки помолились за мене, і Господь послав мені за вашими молитвами, що я просила.

Цей випадок так вплинув на молодого священика, що він зрозумів всю силу ієрейської молитви.

Кого потрібно і можна поминати в записках?

У записках, що подаються для поминання, пишуть імена тільки тих, хто хрещений у Православній Церкві.

"За здоров`я"

Поняття "здоров`я" включає не тільки фізичний стан людини, але і його духовний стан, матеріальне благополуччя. І якщо ми молимося за здоров`я людини, яка зробила багато зла, то це не означає, що ми молимося про те, щоб вона і надалі перебувала у такому ж стані - ні, ми молимо Бога, щоб Він змінив її наміри і внутрішню невлаштованість, зробив так, щоб наш недоброзичливець або навіть ворог став перебувати в гармонії з Богом, з Церквою, з оточуючими.

До цієї записки слід записати всіх, кому ми бажаємо здоров`я, спасіння і благоденства.

Слово Боже вчить, що кожному необхідно молитися не тільки за себе, а й за інших: "моліться один за одного" (Як. 5, 16). На цій спільній молитві один за одного і будується Церква.

В імператорській Росії всі молебні починалися з імені Государя Імператора, від "здоров`я" якого залежала доля не тільки Росії, а й кожної сім`ї, кожного православного. Зараз ми повинні першим написати ім`я нашого Патріарха, а за ним - Архіпастиря, Преосвященного Архієрея, поставленого від Бога духовного владику, що піклується і приносить Господу молитви і жертви за доручену йому паству.

Так роблять багато християн, так вчить Святе Письмо: "перш за все прошу зершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів і за всю владу, щоб могли ми мати тихе й мирне життя в усякому благочесті й чистоті, бо це добре і приємно Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини "(1 Тим. 2, 1-4).

Потім пишеться ім`я вашого духовного отця, священика, який вас наставляє, піклується про спасіння вашої душі, молить про вас Господа: "Пам`ятайте наставників ваших" (Євр. 13,7).

Потім пишуться імена батьків, своє ім`я, імена членів своєї сім`ї, близьких і рідних. Кожен повинен молитися за здоров`я і благополуччя своєї родини: "Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірше невірного" (1 Тим. 5,8).

За своєю родиною і рідними впишіть імена ваших благодійників. Якщо вони зробили вам добро, то й ви повинні бажати і молити для них добра і блага у Господа, щоб не залишатися перед ними в боргу: "віддавайте всякому належне... Не будьте винними нікому і нічого, крім взаємної любові, бо той, хто любить іншого, виконав закон " (Рим. 13,7-8).

Нарешті, якщо у вас є недоброзичливець, кривдник, заздрісник або навіть ворог, впишіть його ім`я для молитовного поминання, за заповіддю Господа: (любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, хто ненавидить вас, і моліться за тих, що влаштовують гоніння на вас "(Мф. 5, 44).

Молитва за ворогів, за ворогуючих - велика сила для припинення ворожнечі та настання миру. Сам Спаситель молився за ворогів. Відомо багато випадків, коли один з ворогуючих вписував ім`я свого недоброзичливця в записку за здоров`я поруч зі своїм ім`ям - і ворожнеча припинялася, колишній ворог ставав доброзичливцем.

Записки "за здоров`я" подаються в церковний кіоск про православних (нехрещений - для Бога не народжений!). Крім імені, можна вказати священний сан, воїн (якщо це військовослужбовець або солдат), немовля (дитина віком до 7 років), отрок (від 7 до 14 років), болящий.

Всі імена пишуться розбірливо (краще друкованими літерами), в родовому відмінку (кого?). Кількість імен не обмежена, але краще, якщо їх буде не більше десяти. Імена пишуться в канонічній формі. Ваша записка повинна виглядати приблизно так:

За здоров`я

ієрея Миколи

ієромонаха Ілії

черниці Олександри

немовляти Вікторії

отрока Іллі

Наталії

болящої Марії

воїна Василя

болящої Варвари

і всіх родичів.

Перш ніж продовжити розповідь, зробимо невеликий відступ. Напевно, всі, хто відвідує Богослужіння, чули, як батюшка на молебнях читає імена з листочків паперу. Але багато хто не знає, що є служби, на яких імена вголос не оголошуються. Ці імена священик поминає під час молитви у вівтарі, здійснюючи Таїнство Проскомидії. Щоб не було непорозумінь, нижче за текстом ми будемо уточнювати, на яких службах імена

оголошуються, а на яких ні.

Записки можна подати на обідню або Літургію (оголошуються), на проскомідію (не оголошуються), на півроку (не оголошуються), на рік і більше (не оголошуються).

Записку про хворих краще подати на Літургію (те ж саме, що обідня) (оголошуються), написавши лише одне ім`я, наприклад: недужого Кирила.

Подаючи записку в кіоск, потрібно сказати, на яку службу ви подаєте записку, або на який термін (сорокоуст - 40 днів).

Крім перерахованих вище, можна замовити заздоровний молебень (оголошуються) або акафіст (оголошуються). Акафіст можна замовити Святій Трійці, Божій Матері, святим. (Акафіст - назва особливих хвалебних, подячних співів)

Молебні бувають не тільки "За здоров`я", а й на почин всякого доброї, богоугодної справи і подячні - по завершенні справи. Подячний молебень потрібно замовляти Святій Трійці.

Їдучи куди-небудь, замовте молебень за подорожуючих. Можна замовити молебень всім святим чи комусь зі святих особисто.

Є молебні "за приватні потреби". Ця назва чисто умовна, збірна. До архангелів, святих та ікон Божої Матері можна звернутися за допомогою про лікування недуги, про успіхи в навчанні, про позбавлення від винного запою, розраду в бідах і тому подібне.

"За упокій"

У ній ми пишемо імена покійних родичів, знайомих, вчителів, доброзичливців, усіх, хто нам дорогий.

Як молимося ми про живих, так повинні молитися і за померлих - і не тільки за найближчих родичів, а й за весь свій рід, за всіх, хто зробив нам добро в земному житті, допоміг, навчив.

Померлі, хоча й відійшли від нас, хоча і перебувають плоттю в землі, а душею у Господа, не зникли, продовжують жити невидимим для нас духовним життям перед очима Божими, так як Сам Господь говорить у Святому Євангелії: "Бог же не є Бог мертвих , але живих, бо у Нього всі живі "(Лк. 20, 38).

Ми віримо, що наші покійні родичі, а імен багатьох із них ми часто і не знаємо, моляться про нас, своїх нащадків.

Ми, хто живе на землі, становимо з тими, що відійшли від нас, одну Церкву, одне тіло, що має Одну Главу - Господа Ісуса Христа. "Чи живемо - для Господа живемо, і коли вмираємо - для Господа вмираємо: і тому, чи живемо, чи вмираємо, - завжди Господні. Бо Христос на те й умер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими" ( Рим. 14, 8-9).

Єдність і спілкування наше з померлими особливо відчувається під час старанної молитви за них. Вона справляє на душу того, хто молиться, надзвичайно глибоку дію і враження, доводячи дійсне спілкування душі того, хто молиться, з душами тих, за кого підноситься молитва.

Записки "за упокій" подаються в церковний кіоск на хрещених, православних, що в праведному дусі померли, тобто померлих природною або випадковою смертю, але не за самогубців. Крім імені, можна вказати священний сан, відношення до армії на момент смерті, немовля (якщо дитина померла до семирічного віку), отрок (від 7 до 14 років). Всі імена потрібно писати розбірливо, краще друкованими літерами, в родовому відмінку (кого?).

За упокій

черниці Ольги

воїна Іоанна

Іллі

Марії

Володимира

Катерини

Гавриїла

немовляти Георгія

і всіх родичів.

Кількість імен не обмежена, але краще, якщо їх буде не більше десяти. Імена пишуться в канонічній формі. Подавати записки потрібно до початку служби, але краще це зробити завчасно на певне число або на якийсь певний термін: на сорок днів (сорокоуст), на півроку, рік. У цьому випадку ваші рідні будуть згадувані протягом зазначеного терміну на кожній заупокійної служби, панахиді.

З подачею записки бажано зробити приношення до церкви або підтримати незаможних.

У кіоску є книжечки "Поминання". Можна купити їх, заповнити і подавати в кіоск за потребою. В розділ "за упокій" вписуються імена на підставах, зазначених вище, але з умовою: відспівані по смерті в церкві. Ці покійні поминаються священиком у вівтарі під час вчинення ним Таїнства Проскомидії. (В цьому випадку імена вголос не оголошуються).

Як відбувається в Церкві поминання живих і покійних на проскомидії

Як же відбувається у храмі приношення Жертви за нашими записками?

Підготовка до Неї починається під час проскомидії.

Проскомидія - це частина літургії, під час якої готують хліб і вино для таїнства.

У перекладі з грецької це слово означає "принесення" - стародавні християни самі приносили в храм хліб, вино, необхідні для літургії.

Проскомидія, що символізує Різдво Ісуса Христа, відбувається у вівтарі таємно для віруючих, які перебувають в храмі, - так само, як приховано, невідомо для світу відбулося народження Спасителя.

Для проскомидії застосовується п`ять особливих просфор.

З першої просфори після особливих молитов священик вирізає середину у формі куба - цій частині просфори дано назву Агнець. Ця просфора, "агнецева", покладається на дискос, кругле блюдо на підставці, що символізує ясла, в яких народився Спаситель. Агнецева просфора і слугує, власне, для причастя.

З другої просфори, "Богородичної", священик виймає частину в честь Божої Матері. Ця частка кладеться на дискосі по ліву сторону від Агнця.

З третьої просфори, "дев`ятичинної", виймаються дев`ять часточок - на честь святих: Іоана Хрестителя, пророків, апостолів, святителів, мучеників і преподобних, безсрібників, Іоакима і Анни і того святителя, імені якого здійснюється літургія. Ці вийняті частки покладаються по праву сторону від Агнця, по три часточки в ряд.

Після цього священнослужитель приступає до четвертої просфори, з якої виймають часточки про живих - про Патріарха, єпископів, пресвітерів і дияконів. З п`ятої просфори виймають часточки про покійних - Патріархів, творців храмів, єпископів, священиків.

На дискос укладаються і ці вийняті часточки - спочатку за живих, нижче - за покійних

Потім священиком виймаються часточки з просфор, поданих віруючими.

В цей час і читаються поминання - записки, книжки-поминальники, які подані нами в свічкову скриньку на проскомидію.

Після прочитання кожного імені, зазначеного в записці, священнослужитель виймає частку просфори, кажучи: "Пом`яни, Господи, (вказується написане нами ім`я)".

Ці вийняті за нашими записками часточки також кладуться на дискос разом з частками, вийнятими з богослужбових просфор.

Це - перше, невидиме тими, хто молиться, поминання тих, чиї імена написані в поданих нами записках.

Отже, частки, вийняті за нашими записками, лежать на дискосі, поруч з часточками, вийнятими з особливих богослужбових просфор.

Це - велике, святе місце! Часточки, що лежать в цьому порядку на дискосі, символізують всю Церкву Христову.

"На проскомидії образно представляється зібраною біля Агнця, вземлющого гріхи світу, вся Церква небесна і земна ... Який тісний зв`язок є між Господом і святими Його, між Ним і тими,хто благочестиво живе на землі, і померлими у вірі і благочесті: пам`ятай, який тісний зв`язок між нами і святими і померлими у Христі, і всіх возлюби, як членів Господа і своїх членів - пише святий праведний Іоанн Кронштадтський про часточки, вийняті з просфор і покладених на дискос. - В якій близькості один до одного знаходяться і небожителі і землежителі, і Божа Матір і всі святі, і всі ми, православні християни, коли відбувається божественна, всесвітня, пренебесна, всезагальна Літургія! Боже мій! Яке радісне, життєдайне спілкування! "

Багато хто вважає, що часточки, принесені про живих і померлих, є очисною жертвою наших гріхів.

Це - помилка. Від гріха можна очиститися тільки покаянням, виправленням життя, милістю, добрими справами.

Часточки, вийняті з поданих нами просфор, не освячуються в тіло Господнє, при витяганні їх не буває спогаду Христових страждань: при приношенні Святого Агнця, під час виголошення "Святая Святим" ці часточки не піднімаються для таємничого воздвиження на хрест з плоттю Спасителя. Ці частки не даються в прилучення Плоті Спасителя. Для чого ж вони приносяться? Для того, щоб за допомогою їх віруючі, імена яких написані в наших записках, отримали благодать, освячення і відпущення гріхів від принесеної на Престолі очисної жертви.

Частка, вийнята з нашої просфори, лежачи біля пречистого Тіла Господня, будучи внесена в потир, напоєна Божественною кров`ю, вся сповнюється святині і духовних дарів і спрямовує їх тому, за чиє ім’я возноситься. Після того, як усі причасники долучаться Святих Тайн, диякон вкладає в потир наявні на дискосі часточки за святих, за живих і мертвих.

Це робиться для того, щоб святі в найближчому поєднанні з Богом возрадувалися на небесах, живі ж і мертві, чиї імена вказані в записках, омившись самою Пречистою кров`ю Божого Сина, отримали відпущення гріхів і життя вічне.

Про це говорять і слова, вимовлені при цьому священиком: "Омий, Господи, гріхи тих, хто згадується тут, Кров`ю Твоєю Чесною".

Ось чому потрібно здійснювати поминання живих і покійних саме в Церкві, на літургії - адже саме тут відбувається очищення Кров`ю Христовою, скоєних нами гріхів. Жертва, принесена Господом нашим Ісусом Христом на Голгофі і щодня під час літургії принось-травня на святому Престолі, є повною і абсолютно вичерпною платою за наш борг Богу - і тільки вона, подібно до вогню, може попалити в людині всі її гріхи.

Що таке замовна (заказна) записка?

У деяких храмах крім звичайних записок за здоров`я і за упокій приймають замовні записки.

Замовна обідня за здоров`я з молебнем відрізняється від звичайного поминання за здоров`я тим, що на додаток до вилучення частки з просфори (що відбувається при звичайному поминання) диякон голосно читає імена тих, хто поминається на єктенії, а потім ці імена повторює священик перед престолом.

Але й на цьому не закінчується поминання за замовнию запискою - після закінчення літургії про них підноситься молитва на молебні.

Те ж відбувається і на замовний обідні за упокій з панахидою - і тут, після вилучення часток з називанням імен покійних, диякон голосно вимовляє на єктенії їхні імена, потім імена повторює перед вівтарем священнослужитель, а потім покійні поминаються на панахиді, яка відбувається після завершення літургії .

Сорокоуст - це молебень, який здійснюється Церквою щодня протягом сорока днів. Кожен день протягом цього терміну відбувається вилучення часток з просфори.

"Сорокоусти, - пише св. Симеон Солунський, - здійснюються в спогад вознесіння Господнього, що сталося на сороковий день після воскресіння, - і з тією метою, щоб і він (померлий), устав із гробу, вознісся в стрітення (тобто назустріч – ред.) Судді, був захоплений на небесах, і так був завжди з Господом ".

Сорокоусти замовляються не тільки за упокій, а й за здоров`я, особливо про тяжкохворих.

Молебень - це особливе Богослужіння, при якому просять Господа, Богородицю, святих про дарування милості або дякують Богові за отримання благ. У храмі молебні відбуваються перед літургією і після неї, а також після утрені та вечірні.

Громадські молебні відбуваються в дні храмових свят, на Новий рік, перед початком навчання отроків, при стихійних лихах, навалі чужинців, при епідеміях, в бездощів`я і т.д.

Інші молебні належать до приватного Богослужіння і відбуваються на прохання і на потребу окремих віруючих. Часто під час цих молебнів відбувається мале освячення води.

У записці на молебень на початку вказується, якому святому підноситься молебень, пишеться, за здоров`я він чи за упокій. Потім перераховуються імена тих, про кого буде підноситися молебний спів.

Коли будете подавати записку на молебень, скажіть служителю, замовляєте ви водосвятний молебень - в цьому випадку відбувається мале освячення води, яка потім роздається віруючим, - або ж звичайний, без водосвяття.

Невже наша молитва може допомогти померли?

 По-перше, у Бога немає мертвих, для нього усі живі. І Господь не казав, що ближнього треба любити лише тоді, коли він з нами на землі. 

Зі Святого Письма нам відомо, що немає можливості каяття після смерті, і тому ті, що відходять до Господа, мають потребу у допомозі, і наш святий обов’язок молитися за спокій душ наших рідних та близьких, та прощення їм гріхів.

Про те, що така молитва дієва, ми маємо свідчення у Святому Письмі, у житіях святих, церковній історії та з власного досвіду багатьох церковних людей.

Ми щодня особисто молимся за упокій душ наших ближніх, але соборна молитва має особливу силу, бо є молитвою всієї Церкви. А Господь каже, що „якщо двоє з вас погодяться на землі просити про всяке діло, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного” (Мф. 18, 19).

Тому і встановлені в Церкві, окрім особистих молитв, ще й такі поминальні дні, як Вселенська батьківська поминальна субота.