СЕСТРИ МИЛОСЕРДЯ

З благословіння високопреосвященнішого  

СИМЕОНА

Єпископа Дніпропетровського  і Криворізького  

На базі медичного інституту народної медицини почали діяти православні курси «Патронажна  сестра милосердя».

к. тел. 370-24-45,  098-78-70-767,

ієромонах   Афанасій (Шрамко)

Вічна цінність милосердя

Хворім догоджай, головне для того, щоб через це набути милосердя, як я часто говорив; притому ж, коли і ти захворієш, то Бог підведе людину, яка послужить тобі; потому, що Він сказав: в яку міру міряєте, такою і возведеться вам
(Мф. 7, 2)
 

Вічна професія, що завжди жадана для суспільства – професія медичної сестри. Адже, поки існує людство, всім нам необхідні співчуття, милосердя, турбота і розуміння. Червоний хрест на білій хустці, схожій на чернечий апостольник, та білий фартух – за цим одягом розпізнають сестер милосердя у різних країнах світу. І хоча перші осередки милосердя у Європі були засновані у чоловічій обителі (Києво-Печерській Лаврі), надавати допомогу нужденним стало прерогативою черниць та послушниць жіночих монастирів. Милосердя – давня вселюдська моральна категорія. Вона виникла в часи формування основних соціальних інститутів, як діяльне прагнення викликати у людей здатність до співчуття, співпереживання, готовність відгукнутися на чужу біду, прийти на допомогу. В усі часи медичні сестри були зосередженням милосердя, їх так і називають – сестри милосердя. І, мабуть, невипадково, що важка місія медичної сестри найбільше лягає на тендітні жіночі плечі, тому, що саме жіноче чутливе серце, добрі руки та велике терпіння так необхідні у цій професії. Кожен день медичним сестрам доводиться стикатися з чиїмось болем і горем та допомагати. Кожної миті, знаходячись поряд з пацієнтом, необхідно дати йому зрозуміти,що він – у надійних руках. Милосердя передбачає наявність трьох моральних цінностей: співчуття, поваги, любові. На наш погляд, розглядати милосердя як вияв співчуття було б неправомірно. Співчуття, яке адресоване іншим людям, може мати серед них конкретну людину, в той самий час, як милосердя може не передбачати чітко окресленого суб’єкта. Воно адресоване багатьом, робить добро і тим, що можуть не проявляти сердечної схильності до того, хто проявив милосердя. Отже, милосердя за своїм змістом ширше за співчуття. Милосердя включає в себе толерантність, повагу, людяність; стверджує взагалі ціннісний статус іншого, навіть якщо цей інший є чужий.
Коли соціальну роботу можна оцінити як милосердя? В прямому розумінні лише тоді, коли всі бар’єри між “своїми” і “чужими” будуть зняті, а чужі муки і страждання стануть і його, соціального працівника. Обов’язковою частиною милосердя є повага. Без неї милосердя втратить свій моральний сенс. Повага реалізує на практиці визнання людської гідності. Повага – це і моральна оцінка. Повага не може бути зведена до якихось вольових актів. Українська Православна Церква з материнською любов’ю ставиться до своїх вірних чад та всіх без виключення людей, які потребують співчуття, опіки, любові та милосердя, і приділяє особливу увагу тим людям, життя яких добігає свого кінця, та які через важкі невиліковні хвороби зазнають фізичних і духовних страждань.
Сьогодні в нашому суспільстві таких людей стає дедалі більше. Окрім суто фізичних негативних проявів хвороби, останні дні земного життя багатьох хворих супроводжуються душевними стражданнями, страхом смерті, почуттям власної безпорадності, тотальної самотності, ізольованості, переживаннями за долю своїх близьких і рідних. Водночас, дієві заходи та способи допомоги таким хворим та їх родинам у нашому суспільстві натепер є відсутніми або мало розвинутими. Одинокість, старість і хвороби існуватимуть завжди. Вони вимагатимуть не тільки суспільного піклування, але і більш тонкого, делікатного, індивідуального милосердя та толерантності. Згідно з постулатами релігійної етики, людина має бути милосердною заради блага й спасіння власної душі. В цьому твердженні міститься глибока моральна істина. Щире діяння милосердя не може принижувати адресата, не може порушувати його гідність. Даний висновок цілком можна застосувати й до суспільства.

Суспільство, яке перестає бути милосердним до своїх нужденних членів, завдає шкоди насамперед собі. Здатність до милосердя – істинний прояв як морального здоров’я суспільства, так і кожної окремо особистості. До сестри милосердя пред'являється вимог набагато більше, ніж просто до медичної сестри. Окрім професійних знань необхідно мати бажання допомогти хворому, розділити його переживання, поспівчувати йому, допомогти знайти духовну втіху в стражданні. Поле для соціального служіння обширно. Сьогоднішня ситуація в нашому місті вимагає активізації всіх здорових сил для подолання економічної і етичної кризи в суспільстві.